Роль суду у верифікації експертних доказів: від презумпції компетентності до перевірки достовірності

Анотація

Досліджено проблему визначення меж судового контролю за науковою обґрунтованістю експертних доказів у кримінальному провадженні в умовах стрімкого розвитку спеціальних знань (зокрема, цифрових і алгоритмічних методів дослідження). Актуальність зумовлена протиріччям між традиційною статусною моделлю оцінювання висновку експерта, що ґрунтується на інституційній довірі до його кваліфікації, і необхідністю забезпечити перевірку достовірності застосованої ним методології. Метою дослідження є виявлення концептуальних відмінностей між англо-американською й континентальною моделями судової верифікації експертних доказів, визначення їхнього впливу на межі судового контролю та обґрунтування доцільності переходу до процедурної перевірки наукової надійності застосованих у кримінальному провадженні експертних методик. Методологічну основу становлять діалектичний, системний, порівняльно-правовий, функційний і формально-юридичний методи, а також аналіз судової практики. Простежено, що в країнах загального права експерт є свідком сторони, а його висновок підлягає попередній судовій перевірці за критеріями достовірності й подальшому випробуванню в умовах змагального процесу. Натомість у континентальній системі домінує модель «помічник суду», що базується на презумпції компетентності експерта і знижує інтенсивність контролю за застосованою методикою. Обґрунтовано, що українська модель поєднує елементи обох підходів, але фактично тяжіє до статусної верифікації, що створює ризики застосування науково недостатньо обґрунтованих висновків, особливо у сфері інноваційних досліджень. Доведено, що формальна акредитація та професійний статус експерта не гарантують достовірності результатів через вплив когнітивних упереджень і обмеженість інституційного контролю. Дійдено висновку про необхідність переходу до моделі процедурної верифікації експертних доказів, яка передбачає активну роль суду в перевірці надійності й валідності методології дослідження без утручання у сферу спеціальних знань. Перспективним напрямом визначено інтеграцію елементів reliability inquiry й інституціоналізацію концепції overriding duty як взаємодоповнювальних механізмів забезпечення наукової обґрунтованості експертних доказів, що сприятиме підвищенню якості доказування й мінімізації ризиків судових помилок.