Практика Європейського суду з прав людини у формуванні стандартів призначення та проведення судових експертиз у кримінальному провадженні

Анотація

Мета статті — визначити стандарти призначення та проведення судових експертиз у кримінальному провадженні, сформовані у практиці Європейського суду з прав людини, а також окреслити їхнє значення для забезпечення права на справедливий судовий розгляд і вдосконалення національної практики застосування спеціальних знань. Реалізації поставленої мети сприяв комплекс загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, зокрема аналізу й синтезу, індукції й дедукції, а також діалектичний, системно-структурний, порівняльно-правовий та узагальнення. З’ясовано, що практика ЄСПЛ уже містить цілу систему процесуальних стандартів, які поширюються на сферу призначення та проведення судових експертиз, хоча безпосередньо вони не закріплені в положеннях ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. З’ясовано, що ЄСПЛ розглядає судову експертизу не як ізольований процесуальний інструмент застосування спеціальних знань, а як складник механізму доказування, порушення якого здатне впливати на загальну справедливість кримінального провадження. Визначено, що до основних стандартів, сформованих у практиці ЄСПЛ, належать стандарти: повноти матеріалів, змагальності, процесуальної рівності сторін, обґрунтованості призначення експертизи, оперативності, незалежності експерта й ефективності розслідування. Простежено, що відповідні стандарти утворюють взаємопов’язану систему процесуальних вимог, яка охоплює етапи призначення, проведення та оцінювання результатів експертного дослідження. Обґрунтовано, що зміст практики ЄСПЛ передбачає не лише загальні процесуальні підходи, а й конкретні криміналістичні правила застосування спеціальних знань. Зокрема, забезпечення достатності наданих експертові матеріалів слід розглядати як процесуальну гарантію права сторін на перевірку доказів; неодноразове призначення повторних експертиз без належного обґрунтування може свідчити про неефективність розслідування; а незалежність експерта потрібно оцінювати не лише за його процесуальним статусом, а й з урахуванням інституційних і функційних зв’язків, здатних впливати на довіру до результатів дослідження. Доведено, що підвищення ефективності використання судових експертиз у кримінальному провадженні потребує системного врахування стандартів ЄСПЛ під час застосування положень ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України, удосконалення практики мотивування процесуальних рішень із призначення експертиз, забезпечення реальної змагальності сторін і посилення гарантій незалежності експертної діяльності.