Тенденції застосування спеціальних знань під час розслідування злочинів агресії

Анотація

Мета статті — визначити сучасні тенденції застосування спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних зі збройною агресією, та окреслити їх значення для забезпечення процесу доказування в національному й міжнародному кримінальному судочинствах. Для реалізації поставленої мети застосовано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, а також спеціальні методи: діалектичний, системно-структурний, порівняльно-правовий і узагальнення. З’ясовано, що сучасна практика розслідування правопорушень, учинених у зв’язку зі збройною агресією, характеризується збільшенням частки цифрових матеріалів і посиленням потреби у спеціальних знаннях не лише на етапі призначення судових експертиз, а й під час первинного документування подій, верифікації доказів, установлення причиново-наслідкових зв’язків і аналітичного опрацювання масивів інформації. Визначено, що ключовими тенденціями є інституційне розширення ролі спеціаліста у кримінальному провадженні; цифровізація доказування (застосування платформ збирання та систематизації відомостей, інструментів захищеної фіксації фото- й відеодоказів, OSINT-методів і цифрової криміналістики); процесуалізація технічних методів завдяки підвищенню вимог до належної фіксації, збереження та верифікації матеріалів; міждисциплінарність спеціальних знань і зростання ролі комплексних і комісійних експертиз. Наголошено, що в разі масових утрат і переміщення населення особливого значення набувають молекулярно-генетичні дослідження як науково обґрунтований інструмент ідентифікації потерпілих і підозрюваних, а також перевірка за криміналістичними обліками генетичних ознак людини, що забезпечує визначення зв’язків між подіями й особами та сприяє побудові доказових версій. Обґрунтовано, що підвищення ефективності розслідування правопорушень, пов’язаних зі збройною агресією, потребує стандартизації процедур роботи з цифровими й біологічними матеріалами, належної міжвідомчої взаємодії, інтеграції інформаційно-аналітичних систем і забезпечення безперервності користування спеціальними знаннями.