Криміналістична характеристика кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконним обігом віртуальних активів

Анотація

Мета статті — розкрити особливості криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з незаконним обігом віртуальних активів, а також визначити основні елементи механізму їх скоєння. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових і спеціально-юридичних методів пізнання, зокрема діалектичний, системно-структурний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, аналізу й синтезу, моделювання й узагальнення. Статтю присвячено дослідженню криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконним обігом віртуальних активів, що в умовах глобальної цифровізації та стрімкого розвитку інформаційних технологій набувають дедалі більшої суспільної небезпеки. Актуальність теми обумовлена активним використанням криптовалют, децентралізованих фінансових сервісів, анонімних платіжних інструментів і технологій штучного інтелекту в механізмах учинення шахрайств, кіберзлочинів і легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Зростання рівня транснаціональної кіберзлочинності, поширення фішингових схем, користування міксерами, тумблерами, офшорними юрисдикціями та платформами із наскрізним шифруванням створюють істотні труднощі для правоохоронних органів під час виявлення, документування й розслідування таких правопорушень. Особливу увагу приділено проблемам формування доказової бази, пов’язаним з віртуальною природою цифрових слідів і складністю ідентифікації осіб, причетних до незаконних операцій з віртуальними активами. У результаті проведеного дослідження визначено, що віртуальні активи як предмет злочинного посягання формують специфічний механізм злочинної діяльності, для якого характерними є високий рівень латентності, транскордонність, застосування сучасних інформаційних технологій і складність локалізації місця вчинення кримінального правопорушення. Обґрунтовано, що вирішальне значення для розслідування мають цифрові сліди, що їх містять блокчейн, електронні гаманці, акаунти користувачів, пам’ять комп’ютерної техніки, месенджери, соціальні мережі, бази даних операторів зв’язку й інтернет-провайдерів. Проаналізовано найбільш поширені способи скоєння злочинів, пов’язаних з незаконним обігом віртуальних активів, поміж яких фішингові атаки, злам криптовалютних бірж і електронних гаманців, користування фейковими платформами, маніпуляції з токенами, шахрайські інвестиційні проєкти, DeFi-експлойти, NFT-шахрайство й легалізація доходів за допомогою криптовалютних сервісів і онлайн-казино. Доведено, що значну частину таких правопорушень здійснюють транснаціональні організовані злочинні угруповання із чітким розподілом ролей між учасниками. Аргументовано, що особа правопорушника в цій категорії злочинів характеризується високим рівнем цифрової компетентності, спеціальними знаннями у сфері інформаційних технологій, програмування або фінансів і орієнтуванням на отримання матеріальної вигоди. Запропоновано класифікувати суб’єктів таких кримінальних правопорушень як технічно підготовлених спеціалістів, професійних кіберзлочинців і осіб з легальним професійним статусом, які застосовують свої знання для реалізації злочинних схем. Зроблено висновок, що кримінальні правопорушення, пов’язані з незаконним обігом віртуальних активів, є складним багаторівневим явищем, яке поєднує ознаки кіберзлочинності, економічної злочинності та транснаціональної організованої діяльності. Наголошено на необхідності подальшого розвитку криміналістичних методик розслідування, удосконалення законодавчого регулювання обігу віртуальних активів і підвищення рівня технічної підготовки правоохоронних органів у сфері роботи із цифровими доказами й технологіями блокчейну.