Способи, знаряддя та засоби вчинення кримінальних правопорушень у сфері надання професійної правничої допомоги

Анотація

Мета статті — розкрити криміналістичну сутність способів, знарядь і засобів учинення кримінальних правопорушень у сфері надання професійної правничої допомоги, визначити їхню структуру, функційні особливості та значення для формування криміналістичної характеристики й удосконалення методики розслідування цієї категорії правопорушень. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових (аналіз і синтез, індукція і дедукція) та спеціальних (діалектичний, системно-структурний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, узагальнення) методів наукового пізнання. Обґрунтовано, що спосіб учинення кримінального правопорушення є одним з найважливіших елементів криміналістичної характеристики, який відображає закономірності злочинної поведінки, зумовлює особливості слідової картини та має вирішальне значення для організації досудового розслідування. Доведено, що у сфері надання професійної правничої допомоги способи вчинення кримінальних правопорушень характеризуються поєднанням відкритих і латентних форм впливу, включно з фізичним, психологічним, інформаційним і процесуально-організаційним тисками, а також пов’язані зі зростанням ролі цифрових технологій у реалізації злочинного умислу. Проведене узагальнення наукових підходів дало змогу уточнити співвідношення категорій «спосіб», «знаряддя» і «засоби» учинення кримінального правопорушення. Запропоновано розмежування, відповідно до якого знаряддями є предмети, якими безпосередньо користуються під час реалізації об’єктивного боку кримінального правопорушення, тоді як засоби охоплюють ресурси, які забезпечують підготовку, полегшують реалізацію злочинного задуму або сприяють приховуванню злочинної діяльності. Визначено, що той самий предмет залежно від функційної ролі може виступати як знаряддям, так і засобом учинення кримінального правопорушення. На підставі аналізу положень Кримінального кодексу України розкрито характерні способи учинення кримінальних правопорушень, передбачених його ст. 374, 397—400, 400-1, окреслено типові моделі злочинного впливу на суб’єктів професійної правничої допомоги. Доведено, що дослідження способів, знарядь і засобів учинення таких правопорушень має не лише теоретичне, а й істотне практичне значення, оскільки дає змогу прогнозувати типові сліди, формувати обґрунтовані слідчі версії й удосконалювати тактичні підходи до розслідування. Здобуті результати сприяють поглибленню криміналістичних уявлень про механізм кримінальних правопорушень у сфері професійної правничої допомоги та створюють підґрунтя для розроблення спеціальних методичних рекомендацій з їх виявлення, розслідування й доказування, а також для зміцнення гарантій незалежності адвокатської діяльності й ефективності захисту прав людини.